Восток

ACT I

На сцені пусто, темно і сумно. Поволі починає світати. З-за обрію поступово вилазе лагідне обличчя і м'яка приємна фігура Мао Цзедуна. Він у воєнному френчі, кєпці. Навкруги його яскраве сяйво. Мао Цзедун зручно сидить на гойдалці, посміхається і повільно лізе догори. Сцена поступово висвітлюється Мао Цзедуном так, шо стає видно Восток з його минарєтами, мєчетями й сінагогами. Посередині Востока лежить пляшка. Вона легенько підскакує.

Голос з пляшки

Пустіть мене, озолочу, бля буду.

Мимо спокійно проїзджає аксакал на ішаку. Назустріч йому теж на ішаку їде другий аксакал.

Перший аксакал

зніма папаху

Салям Алєйкум.

Другий аксакал

зніма папаху

Ваалєйкум Ассалям.

Перший аксакал

дістає з рота макуху

Рахат лукум яхший.

дає другому аксакалу

Другий аксакал

кива головою в різні боки

Вай-вай-вай.

бере макуху і починає гризти

Голос з пляшки

дуже нервовий

Одкрийте нахуй, всіх позолочу, бля буду!

Аксакали

Шайтан, шайтан!

тікають

На сцені знову тихо, Мао Цзедун повільно пересувається по небу все вище і вище, заливаючи Восток своїм сяйвом.

Голос з пляшки

дуже спокійно

Підараси.

Входять Аладін і Зульфія.

Аладін

Зульфія, я тобі халву купив! На!

дає халву Зульфії

Голос з пляшки

знов дуже нервовий

Кажу, бля, пустіть, бля, вони халву, бля!

Зульфія

жере халву

Халва яхший.

Аладін

Зульфія, у мене план--щас ходім на базар, потім в гарєм, звізда моїх очей!

Зульфія і Аладін уходять, Мао Цзедун сяє нагорі.

Голос з пляшки

дражниво

Звізда моїх очей, йобане село.

Входить Шаміль, на ньому косо сидить посипаний пєрхоттю піджак вєтєрана, в руках у його пересувний точільний станок. Шаміль становиться посеред Востока, починає точить ножа.

Шаміль

наспівує

На горі шо він стоїть а-а-а-а-а, ножі-шашки точи-ить, а внизу народ стоїть а-а-а-а-а, на Шаміля--"какой маладє-єц!".

Входить Сіндбад у костюмі пірата, з шаблею, пістолем і костильом. На плечі в його сидить папуга, очі перев'язано чорною ганчіркою.

Сіндбад

Салям Алєйкум, сто чортів жабі в цицьку!

Шаміль

Ваалєйкум Ассалям.

продовжує точить і напівувать

Сіндбад

Наточи шашку, сто гарпунів киту в сраку!

Шаміль

Аллах наточить.

Сіндбад

Сто дукатів, трясця твоїй матері!

Шаміль

Гаразд!

Сіндбад

закурює

Гашиш яхший.

Шаміль

точить і наспівує

Шаміль барана заріза-а-ав, наварив він су-упу-у-у, а як став розлива-ать--обварив залу-упу-у!

Голос з пляшки

ввічливий і обережний, дещо крадькома

Хлопці, агов! А чули шо я кажу--пустіть, а я тоді шось зроблю!

Сіндбад

Сто п'яних кашалотів в твою, підараса, мать--на!

пиздить ногою по пляшці так, шо та улітає.

Весь цей час Мао Цзедун, що завис у найвищій своїй фазі, починає потихеньку сповзати вниз. На його обличчі з'являється вираз незадоволення.

Входить Хотабич. Він по-восточному прикладає руки до лоба і живота.

Хотабич

Салям Алєйкум.

Шаміль і Сіндбад

Аалєйкум Ассалям.

Хотабич

до Сіндбада

А шо це на тобі сидить?

Сіндбад

Попугай Шайтан, сто центнерів простіпоми тобі в сурло!

Хотабич

Вай-вай-вай.

цмокає язиком, потім смикає себе за бороду

На плечі Сіндбада замість папуги з'являється величезний рак.

Рак

Здоров, Сіндбад, сто чортів твоєму батькові!

Сіндбад пада. Шаміль і Хотабич стоять мовчки.

Хотабич

до Шаміля

А це шо в тебе, о найприємніший з приємних?

показує на станок

Шаміль не відповідаючи мовчки збира манатки і збирається геть.

Хотабич

задоволено, сам до себе

Так-так-так-так.

Входить Насрєдін. Він на ішаку, як завжди виябується--задом наперед. Насрєдін робить на ішаку почесне коло кругом Хотабича, потім злазе з ішака і по-восточному кланяється.

Насрєдін

Салям Алєйкум.

Хотабич

Ваалєйкум Ассалям.

Насрєдін

От бачиш?

показує Хотабичу пляшку, яку закинув Сіндбад

Хотабич

суворо

Де взяв?

Насрєдін

З неба впала. Я рака стояв, намаз робив, раптом "тиць"!

трясе пляшку

Бачиш, щось калатається, щас відкрию!

Хотабич

дуже суворо

Покинь, мудак.

Насрєдін

скручує дулю

А ось бачиш?

Хотабич

сумно

Бачу.

Хотабич крутить пальцем біля скроні і уходить

Насрєдін відкриває пляшку, роздається страшний грім-блискавка, при чому обличчя Мао Цзедуна кривиться в огиді. З пляшки з димом і всім чим положено вилазе велике і страшне Йобане Чмо.

Йобане Чмо

дурним голосом

Шо це все таке?

Насрєдін

перелякано

Це все

показує рукою

Восток, о діамант моєй душі!

Йобане Чмо

кричить

Восток, га?! А я Йобане Чмо!

Йобане Чмо пиздить Восток

Зляканий Насрєдін залазе під ішака і з жахом дивиться на розруху, яка панує навкруги. Зловісні крики, які періодично іспускає Йобане Чмо чередуються в нього з приступами дикого реготу. Поступово крики і регіт затихають, залишаючи по собі розруху і руїни. Мао Цзедун Повільно заходе за обрій, на губах у нього сумна саркастична посмішка. У передвечірньому присмерку з того боку де сходив Мао Цзедун починає жаріти. То сходе Шехірізада, Звізда Востока. Вона сидить на чорних качелях і світиться зоряним світом.

Насрєдін вилазе з-під ішака і в розпачі розставляє руки.

Насрєдін

до Шехірізади, плачучи

Шо ж це все робиться?!

Тиша, Шехірізада мовчить.

Curtain.